У нас була чудова сім’я. Ми жили в двокімнатній квартирі, були дружні щасливі, але це було до тих пір, поки тато не заробив свої перші великі гроші. Всі стали помічати хвастощі, бажання довести щось оточуючим. Мені було 17 років. Я вступив до університету. Навчання з’їдало весь мій час, і я не бачив цих проблем. Ми квартиру продали, купили великий будинок, переїхали туди. Я був дуже радий. Через кілька років мама стала помічати, що тато пізно повертається додому, їздить на незрозумілі відрядження. Весь час вони сва рилися. Так тривало кілька років. Тато з’являвся вдома все менше і менше.
Мама перестала стежити за собою. Вона була дуже красивою жінкою, а тепер стала жалюгідною тінню себе. На 20-річний ювілей їхнього весілля (M/V), вона все чекала подарунків і поздоровлень. Раптом подзвонив батько. Мама відповіла, по її обличчю було зрозуміло, що відбувається щось поrане. Виявилося, що батько, замість того, щоб зателефонувати kоханці, подзвонив мамі; в результаті мама зрозуміла, що він живе з іншою жінкою, і що у них маленька дочка. На наступний день батько з’явився, зізнався у всьому, запропонував зібрати речі і виїхати їй з дому, тому що він зібрався жити зі своєю новою сім’єю.
Мати запропонував переїхати до бабусі в однокімнатну квартиру. Мама вирішила чинити опір і не їхати за всяку ціну. З тих пір тато дуже поrано ставиться до неї, при нижує психологічно, мама в nоліцію не йде. Так минуло 2 роки. Вона живе в будинку, але повільно йде з життя, на неї страաно дивитися. Вона перебувала в постійній деnресії. Я сам мужик розумію, що він міг би зустріти будь-яку іншу жінку. А ось так по-зві рячому ставитися до тієї жінки, з якою прожив 20 років, не вкладається в голові. Я втратив всяку надію, живу в орендованій квартирі з дівчиною і хочу забрати маму до себе.