— Привіт, мамо. Ти вже отримала пенсію? — голос Дениса у слухавці звучав спокійно.
— Привіт, синку. Так, отримала, але лікар виписав мені дорогі ліки. Цукор знову підскочив, — з сумом відповіла Віра Сергіївна.
— Мені терміново потрібно погасити кредит за машину. В аптеку сходиш пізніше, коли матимеш можливість, — без вагань додав Денис.
— Звичайно, Денисе… — тихо зітхнула жінка.
Вірі Сергіївні виповнилося 73 роки. Денис був її єдиним сином, і вона все життя піклувалася про нього, ніколи не відмовляючи у допомозі, навіть коли їй самій бракувало грошей. Денису нещодавно виповнилося 40 років, і після смерті батька, Григорія, 26 років тому, він залишився для матері єдиною родиною.
Минув тиждень, але син так і не купив ліки. Вірі Сергіївні ставало дедалі гірше. Вона спробувала нагадати Денису про необхідність, але він відповів, що дуже зайнятий. Одного ранку жінка відчула себе настільки погано, що не змогла навіть підвестися з ліжка. Її голова закрутилася, і вона впала на підлогу.
Раптом двері квартири зі скрипом відчинилися.
— Мамо! Мамо! Що з тобою? — Денис почув власний тривожний голос, ледь впізнавши його.
Він побачив матір на підлозі й миттєво викликав швидку допомогу. Сів поруч, схопив її холодну руку і почав плакати:
— Мамо, пробач мені! Я був жахливим сином. Уві сні мені з’явився батько. Він наказав поспішити до тебе, врятувати тебе… Я розумію, як сильно помилявся. Вибач мені за все. Тепер я піклуватимусь про тебе. Тільки не йди…
За пів години Віру Сергіївну доставили до лікарні. Жінка відчула полегшення. За місяць вона пройшла повний курс лікування і була готова повернутися додому. Денис чекав її біля лікарні задовго до виписки, терпляче стоячи біля входу.
Коли вони приїхали додому, Віра Сергіївна не могла стримати здивування. Квартира сяяла чистотою, холодильник був заповнений продуктами, а на столі стояв букет квітів у кришталевій вазі.
З того часу Денис оточив матір турботою і любов’ю. Він та його родина майже щодня приходили до неї на вечерю, а сама Віра Сергіївна знову відчула себе потрібною і щасливою.