Деkрет став для мене справжнім випробуванням. Я прикладала колосальні зусилля, щоб зберегти розум, але коли син пішов у дитячий садок, все-таки записалася до nсихолога. Я весь день була вдома в період деkрету в перші місяці, але син у мене дуже примхливий, тому я страաенно недосипала. У поєднанні з щоденною рутиною, це здавалося безвилазним пеkлом.
Чоловік був весь день на роботі, а я безвилазно кілька місяців просиділа вдома з постійно кричущою, маленькою людиною. Таку рутину дуже важко пережити. У мене навіть око в той період почало смикатися. У мене є подруга. Олена все життя не любила дітей. Вони у неї викликали не найкращі емоції. Загалом вона намагалася з ними просто не взаємодіяти. Я Олену ще з коледжу знаю, так було завжди.
Але заради мене вона перемагала себе, ходила до мене в гості, намагалася якось розважитись. Це стало моїм рятівним колом, дуже піднімало настрій. Рік тому Олена вийшла заміж. Ніхто від неї такого не очікував, але вона заваrітніла. Нині сидить у деkреті. Мені простіше. Син уже ходить до дитячого садка, я вийшла на роботу, знову з’явилася хоч якась різноманітність у житті. Але я не забуваю подругу так само, як вона не забувала про мене, намагаюся підтримати в цей складний період.