Я була розлученою, і мій перший шлюб залишив багато гірких спогадів, про які навіть не хочеться згадувати. Тоді я думала, що більше ніколи не вийду заміж. Але доля звела мене з Андрієм. Він здався мені зовсім іншим, ніж мій колишній чоловік. Тож коли Андрій зробив мені пропозицію, я без вагань погодилася. Ми живемо разом трохи більше року.
Вчора на роботі було багато справ, і я затрималася на фірмі, повернувшись додому пізніше, ніж зазвичай. З того, що було вдома, я швидко приготувала борщ для чоловіка. Андрій повернувся з роботи, заглянув у каструлю, а там – гарячий борщ. Я була зайнята, закінчуючи роботу за комп’ютером, адже терміново потрібно було надіслати файл клієнту. Але, побачивши Андрія, я вийшла з кімнати і запитала: «Привіт, ти голодний? Вечеряти будеш?».
«Звісно, тільки переодягнусь і помию руки», – відповів він. Я почала швиденько накривати на стіл: нарізала хліб, поставила гірчицю. І тут із сумом зрозуміла, що забула купити сметану.
«Андрію, я зовсім забула про сметану», – зізналася я, коли він увійшов на кухню. Його брови зійшлися на переніссі, обличчя стало серйозним: «Ти ж знаєш, що я борщ без сметани не їм», – суворо сказав він. Попри те, що мене чекала термінова робота, я вирішила виправити ситуацію і сказала, що зараз збігаю до магазину за сметаною. Андрій мовчки дивився на мене, а потім розсміявся так голосно, що аж стіни затремтіли. Я не розуміла, що сталося, а він лише лагідно промовив: «Ми вже стільки разом, а ти досі не розумієш моїх жартів. Та Бог із тією сметаною, і без неї борщ чудовий!».
Я сиділа за столом і спостерігала, як Андрій із задоволенням їсть борщ без сметани, а думками поверталася в минуле. Інша квартира, інший чоловік, вечеря. Тоді я приготувала рибу, але, мабуть, недостатньо її почистила. Уся риба виявилася на підлозі разом із тарілкою.
«Ти коли нарешті навчишся готувати? Я це їсти не буду! І прибери все за п’ять хвилин!» – сказав мені тоді мій колишній чоловік. Я прибирала мовчки, навіть не думаючи протестувати, адже такі ситуації у нас траплялися постійно. Я звикла до того, що повинна підкорятися своєму чоловікові в усьому. Ми прожили так три роки, поки я не опинилася в лікарні від перевтоми. Після цього ми розлучилися. Я думала, що ніколи не буду щасливою і постійно звинувачувала себе за кожну помилку.
Але потім я зустріла Андрія і зрозуміла, що існують інші чоловіки – надійні, люблячі, турботливі.
«Ну, так що, куди поїдемо у відпустку?» – раптом перервав мій потік думок Андрій. Я прийшла до тями і зрозуміла, яке ж це щастя мати поруч людину, як він – добру, надійну і люблячу. Він доїв тарілку борщу без сметани, попросив добавки і сказав, що я – найкраща господиня у світі.