Коли Артем познайомився з Іриною, він уже мав власну трикімнатну квартиру в новобудові. Він давно хотів одружитися з дівчиною, але поставив перед собою ціль: спершу завершити ремонт у квартирі.
Ірина терпляче чекала, поки ремонт завершиться, проте Артем із пропозицією все одно не поспішав. Він виправдовувався тим, що потрібно ще зібрати гроші на весілля, адже майже все витратили на облаштування житла.
– Артеме, поїхали до моїх батьків. Познайомишся з ними, вони вже не раз питали про тебе. Тато, до речі, впливова людина в місті, – сказала одного разу Ірина, стомившись чекати ініціативи від хлопця.
Артем розумів, що відмовити не зможе, адже дівчина могла його покинути. Тому погодився. Коли вони приїхали, батьки Ірини, зачекавшись весілля доньки, дали своє благословення ще з порогу. Батько нареченої запропонував взяти на себе всі витрати на святкування, але для Артема це було питанням принципу. Щоб оплатити свою частку, він навіть взяв кредит.
За тиждень до весілля пара мала їхати знайомитися з мамою Артема. Проте Ірина всіляко уникала цієї зустрічі. Вона жартувала, що має «алергію на село», де мешкала майбутня свекруха.
Маму Артем любив понад усе, адже вона сама виховувала його після смерті батька. Вона докладала всіх зусиль, щоб син отримав гарну освіту і досяг успіху. Після весілля Артем планував забрати її до себе в місто.
Одного разу, приїхавши до мами, Артем побачив, що вона серйозно захворіла. Вона намагалася це приховати, запевняючи, що все не так страшно. Проте Артем не повірив і відвіз її до лікарні. У нього навіть виникла думка перенести весілля, але мама наполягала, що до того часу вже почуватиметься краще.
За тиждень до свята Артем отримав пропозицію укласти вигідний контракт у іншому місті. Пообіцявши нареченій, що повернеться вчасно, він поїхав у відрядження. Перед від’їздом попросив Ірину:
– Іринко, я тебе дуже прошу, завтра забери маму з лікарні. Її виписують. Побудь із нею кілька днів у нашій квартирі. Добре?
Ірина мовчки кивнула.
Тиждень промайнув швидко. Артем повернувся додому, де його зустріла усміхнена наречена.
– А де мама? – запитав він з порога.
– Ой, Артемчику, тут вийшло трохи непорозуміння, – почала виправдовуватися Ірина. – У мене було багато справ перед весіллям, і я нічого не встигала. Попросила тата забрати твою маму. Тато передоручив це мамі, а вона – нашій помічниці. Усе гаразд, маму забрали. Вона тепер у селі.
Артем стояв мовчки, ошелешений почутим. Залишивши речі, він поїхав до мами. Через кілька годин повернувся разом із нею.
– Артемчику, – зустріла його Ірина, – ти серйозно хочеш, щоб твоя мама жила з нами? Але ж ми молоді! Навіщо нам проблеми з літньою людиною? Якщо ти так хвилюєшся, давай знайдемо їй хороший будинок для літніх людей. Там їй буде краще, ніж у селі.
Артем більше нічого не хотів чути. У своїй майбутній дружині він розчарувався назавжди.
– Збирай речі й їдь до своїх батьків. Весілля не буде. І більше я тебе знати не хочу.
**Ця історія заснована на реальних подіях, якими поділився один із наших читачів. Будь-яка схожість із назвами чи місцями є випадковістю. Фото в матеріалі мають лише ілюстративний характер.**
Як ви вважаєте, чи правильно вчинив Артем?