— Це моє остаточне рішення, я йду! — рішуче сказав Богдан, гримнувши дверима. У цей час Таня лише починала прокидатися, насолоджуючись останніми хвилинами в ліжку та плануючи свій день. Їй завжди подобалося жити вихідними, адже саме тоді вона почувалася найкраще. Це був той період пізньої весни, коли прохолодний ранок швидко змінюється на спекотний день. Таня пройшла на кухню, і після смачного сніданку відчула прилив сил. У стані легкої сонливості вона не одразу помітила гаманець Богдана, що лежав на столі. Тільки через кілька хвилин її увагу привернула незвичайна яскрава картка, що випала з гаманця.
На ній було зображено немовля і напис: «Для найщасливіших мам та дітей – знижка 10%!». У Тані зародилася тривога. «Невже Богдан купував дитячі речі? Для кого?» — думала вона, відчуваючи все більшу напругу. Чи є у нього інша жінка, яка чекає від нього дитину? Чим більше Таня розмірковувала, тим більше починала вірити, що це знак невірності. Недавні запізнення Богдана, його часті відрядження — усе це тепер здавалося доказом зради. «Як він узагалі збирався це мені сказати? А може, він не планував казати взагалі?» — мучилася вона.
Протягом дня Таня не могла сконцентруватися на роботі. Ввечері, вже зовсім засмучена, вона звернулася до матері за підтримкою.
— Мамо, у Богдана є дитина від іншої жінки! — вигукнула Таня, відчуваючи полегшення після цих слів.
— І чому ти так вирішила? — спокійно запитала мати.
Таня розповіла про дисконтну картку, яку знайшла в гаманці Богдана.
— Стривай! Ти робиш такі серйозні висновки на підставі однієї дисконтної картки? — незворушно відповіла мама.
Таня лише кивнула, не знаходячи слів.
— Люба, ти занадто поспішаєш із висновками. Поговори з Богданом спокійно, чесно, без обвинувачень, — порадила мати.
— Ти, як завжди, маєш рацію, мамо. Мабуть, я так і зроблю, — з полегшенням зітхнула Таня.
Вона повернулася додому і лягла в ліжко, продовжуючи хвилюватися через свої думки. Її нестерпно мучила невизначеність.
Нарешті Богдан повернувся додому. Побачивши заплакану Таню, він одразу ж занепокоївся.
— Що сталося? Чому ти в такому стані? — стурбовано спитав він.
— Я побачила у твоєму гаманці дисконтну картку дитячого магазину, — сказала Таня, стримуючи сльози.
— О! Це просто картка! Ми з колегами скинулися на подарунок для Юри з бухгалтерії. Купили візок для його новонародженої доньки, Марини, а картку мені віддали як бонус. Я подумав, що вона може стати в нагоді нам у майбутньому! — пояснив Богдан.
— Для кого? — все ще сумніваючись, спитала Таня.
— Для наших майбутніх дітей, звісно! Хіба ми не говорили про це? — відповів Богдан, здивований її питанням.
— Ми готові, — з радістю відповіла Таня, і сльози радості виступили на її очах.
Після спокійної розмови Богдан приготував вечерю, а Таня написала мамі смс, висловлюючи подяку за її мудрі слова, які допомогли їй уникнути непотрібних переживань.