Повертаючись увечері з озера, Ніна помітила біля свого будинку велику чорну автівку. Вона й гадки не мала, хто міг знаходитися всередині.

Знаю одну жінку на ім’я Ніна. Її життя довго було звичайним: робота, діти, чоловік. Діти виросли та роз’їхалися, залишивши їй трохи тиші й пустоти. Чоловік же почав пиячити, ображати її, змушувати плакати ночами. Діти запрошували її пожити у себе, але візити тривали не більше тижня, адже у кожного своє життя і свої сім’ї. Хоч і … Читать далее

Звичайна продавчиня врятувала чоловіка від смерті та стала дружиною заможного чоловіка.

Юля була звичайною дівчиною з небагатої родини. Її батько помер рано, і всі турботи про забезпечення сім’ї лягли на плечі матері. Після закінчення школи Юля вступила на юридичний факультет, обравши заочну форму навчання. У цей період її мама серйозно захворіла, тому Юля змушена була влаштуватися на роботу в магазин поруч з будинком. Це дозволяло їй … Читать далее

Я народила двійню — хлопчика і дівчинку, а ви принесли мені двох дівчаток. Де мій син?

Людмила та її чоловік Іван з нетерпінням чекали народження двійнят. Коли на УЗД дізналися, що в них буде хлопчик і дівчинка, одразу купили для виписки комплект рожевого та блакитного одягу. Нарешті настав довгоочікуваний день, і Людмила народила здорових двійнят. Вона була надзвичайно щаслива, уявляючи, як вони всі разом повернуться додому. Перед випискою медсестра забрала дітей … Читать далее

Їхала вчора в автобусі. Оплатила проїзд, наділа навушники, слухаю музику, насолоджуюся дорогою. І раптом, крізь мелодію, до мене долинає крик. Всі пасажири почали обертатися назад, дивлячись на задні ряди.

Ця історія водночас і проста, і неймовірна, про те, як справжні люди, небайдужі герої, живуть серед нас. Своїми, здавалось би, звичайними вчинками, вони викликають величезну повагу та заслуговують на звання Людини з великої літери. Вчора їхала в автобусі. Заплатила за проїзд, наділа навушники, їду. І раптом, крізь музику, чую крики і стогони. Всі пасажири почали … Читать далее

Жінка, яка розповіла про свої враження від життя в Чехії, викликала бурхливе обговорення по всій країні.

Я мешкаю в Чехії. Щоранку їду на роботу по чудових дорогах на комфортабельному автобусі з м’якими сидіннями, який завжди прибуває вчасно, тож я можу чітко спланувати свій день. Я живу в країні, де близько 60% населення не відвідує церкву та вважає себе атеїстами, проте Чехія є одним з лідерів автомобільної промисловості та має кілька світових … Читать далее

Коли я вигнала сестру чоловіка з нашого дому, мені зателефонувала свекруха. Від неї я почула такі слова, яких ніколи б не очікувала.

Нашому синові ще немає трьох років, у садочок він поки не ходить, тож ми займаємося з ним вдома: робимо прості вправи для розвитку логіки та моторики, щоб зайвий раз не напружувати дитину. Проте я почуваюся невпевнено через розвиток сина, особливо коли чую розповіді інших мам на дитячому майданчику. Я дуже стараюся, щоб мій хлопчик не … Читать далее

Спершу дітей покинула мати, а згодом і батько. Однак знайшлася добра людина, яка про них подбала.

Ніколи не знаєш, як складеться життя, але завжди є надія на краще. Федір і Маша прожили у шлюбі п’ять років, і за цей час у них народився син Міша. Нещодавно йому виповнилося три роки, а Маша знову була вагітна. Федір усвідомлював, що з появою ще однієї дитини фінансів катастрофічно не вистачатиме, тож вирішив знайти нову, … Читать далее

До нашого сільського автобуса зайшла незвична компанія: троє чоловіків і дві жінки. Вони відмовилися платити за проїзд. Один літній чоловік із нашого села вирішив їх провчити. Такого від нього вони точно не очікували.

Я працюю кондуктором на нашому сільському автобусі, і щоранку ми вирушаємо з села до міста. Дорога займає близько двох годин, і зазвичай пасажири – наші постійні, всі один одного добре знають. Люди їдуть до міста на роботу, а ввечері ми повертаємо їх додому, у рідне село. Одного разу, посередині маршруту, у автобус зайшла дивна компанія. … Читать далее

На вокзалі я побачила двадцятирічну вагітну дівчину, яку вигнали з дому. Я запросила її до себе, і вона почала ділитися своєю історією. Таке, здається, можна побачити тільки в кіно.

Я вирушила на вокзал, бо планувала поїздку в місто на кілька днів. У будівлі вокзалу помітила молоду вагітну дівчину. Вона сиділа, мовчки дивилася у вікно, а по її обличчю текли сльози. Біля неї стояла маленька сумка, але щось підказувало мені, що вона не чекає на потяг. Я поїхала в понеділок і повернулася лише через п’ять … Читать далее

Коли я усвідомила, що не можу розраховувати на допомогу власних дітей, вирішила прийняти до себе сирітку Юлю, але за однієї умови. І раптом діти несподівано згадали про мене.

Виростила двох дітей, але на старості залишилася одна в свої шістдесят п’ять років. У мене велике господарство: просторий город із власними овочами, кози, корови, курочки – усе своє, домашнє. Та тільки сили вже не ті, важко за всім доглядати, ноги болять. І це не дивно, адже я все життя працювала, не покладаючи рук, щоб мої … Читать далее